Опис досвіду 2015

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНО-ІСТОРИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ

Вступ

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду

    Сучасна освіта вирішує багато завдань, головною ціллю яких є формування творчої  особистості, здатної відстоювати свої переконання, але водночас толерантної до  поглядів інших. Особистості, яка прагне приносити користь суспільству, усвідомлює  відповідальність за кожен свій крок і шукає свій шлях у житті. Сьогодні місце кожної держави у світі, рівень життя її громадян визначають рівень людського розвитку та інтелектуалізація нації. Знання й компетентність стали найбільш цінними товарами, серед яких важливе місце посіли історичні знання. Вони стали невід'ємною складовою освіти громадянина, необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.

  Історична освіта, згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, повинна забезпечувати розвиток учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві через засвоєння комплексу знань та формування відповідних компетенцій. Сприяючи формуванню такої особистості, більшість педагогів використовують у своїй діяльності актуальний на сьогодні компетентнісний підхід.

 У практиці навчання цьому сприяють відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів спеціальні уроки – практичні заняття.

   Провідна педагогічна ідея досвіду: 

   Створення таких умов навчання на уроках історії, які б забезпечували значною мірою психологічний комфорт для учнів і можливості інтенсивного розвитку їхніх умінь відповідно до індивідуальних потреб та здібностей; створення таких ситуацій на уроках, які б викликали інтерес учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, до здобуття та засвоєння системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу, мобілізацію навичок та вмінь учнів, стимулювали розвиток пізнавальної  та самостійної діяльності при виконанні практичних завдань.

       Науково-теоретичне обгрунтування:

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова КМУ від 23.11.2011 № 1392);

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки;

Наказ МОН України від 21.08.2013 № 1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».

   Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі. Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова. Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін..

  Компетенція, у перекладі з латинської мови, означає коло питань, у яких людина добре обізнана. Компетентний – той, хто володіє відповідними знаннями і здібностями, що дозволяють робити ґрунтовні висновки з окресленої проблеми.

   Компетентність – сукупність особистих якостей учня (ціннісно-змістових орієнтацій, знань, умінь, навичок, здібностей), зумовлених досвідом діяльності в певній соціально та особисто значимій галузі .

    Сутність компетентнісного підходу полягає в спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Який ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, та є показником успішності .

    Предметно-історичні компетенції пов’язані зі здатністю відтворювати різні аспекти історичної дійсності, які є об’єктом вивчення даного предмета. Щодо історії як навчального предмета, то такою комплексною здатністю ідеально відтворювати минулу й сучасну соціальну дійсність є історична свідомість.

У навчальній програмі з історії відображено  основні компетенції, які необхідно сформувати в учнів, які виходять, передовсім, зі знань, умінь, навичок, цінностей, досвіду, що набувають учні в процесі навчання. Так, основними загальнонавчальними уміннями й навичками з історії визначено розумові та мовленнєві (усні та письмові), а до предметно-історичних умінь і навичок відносять: хронологічні, картографічні та спеціальні.

   Результатом навчальної діяльності учнів з історії, на думку О. Пометун та Г. Фреймана, повинні стати такі компетенції:

• хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі;
• просторова – орієнтування учнів в історичному просторі;
• інформаційна – вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації;
• мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ; 
• логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції;
• аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.

   Слід відзначити, що в практиці вчителів історії досвід з методики проведення практичних занять незначний. Тому метою даної роботи є:

• ознайомитися з науково-методичним забезпеченням щодо формування предметних компетентностей та проведення практичних занять відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти;
• показати, як реалізовується компетентнісний підхід на практичних заняттях у 5-7 класах;
• дослідити шляхи формування предметних компетентностей;
• визначити особливості та переваги використання практичних занять для формування предметних компетентностей учнів 5-7 класів.

     Науково-методичне забезпечення

   Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів  матиме неоднакове втілення для учнів різних класів. Так, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів 5 класу з історії України зводяться до таких предметних компетенцій: знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле, визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті, знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом, зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.

   Отже, історична пропедевтика 5 класу націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’ятикласників можна охарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, загалом пов’язані з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, адаптованою історичною картою та стрічкою часу.

   З роками навчання учнівські компетентності, що повинні бути сформованими в процесі шкільної історичної освіти, поступово ускладнюються.

  Що ж означає поняття практичне заняття в педагогіці? Покликаючись на «Український педагогічний словник», відомий вітчизняний дидакт О. Пометун пропонує наступне визначення: «Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнями відповідно сформульованих завдань». Далі визначення конкретизовано так: «На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь школярі розв’язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення історичного минулого». Завідувач відділу суспільних дисциплін лабораторії суспільно-філологічних дисциплін Івано-Франківського ОІППО Островський В.В. вважає пояснення «на основі раніше отриманих знань і сформованих умінь» суперечить меті практичних занять, окресленій у програмі, де вони називаються «способом вивчення нового матеріалу». Тому, виходячи із програмової мети, доречно вживати поняття «лабораторно-практична робота», що його пропонує К. О. Баханов: «Лабораторно-практична робота – один із видів самостійної роботи учнів (метод навчання), суть якого полягає в самостійному дослідженні учнями історичних джерел за завданнями учителя без попереднього вивчення цього матеріалу на уроці, або за допомогою підручника, виділенні необхідної інформації, її аналізі, систематизації та узагальненні».

      Методика проведення лабораторно-практичних робіт включає в себе кілька логічно взаємопов’язаних етапів. В даному випадку перелік і послідовність етапів організації лабораторно-практичних робіт (далі – відповідно до навчальної програми – практичних занять) необхідно адаптувати до вимог навчальної програми з історії для 5 класу.

    Першим етапом організації практичних занять з історичної пропедевтики є етап визначення теми, мети, місця і дати проведення. Перші три складові регламентовані авторами навчальної програми. В ній, зокрема, записані тема й складові мети, окреслено місце заняття серед інших тем розділів. Програмою передбачено проведення п’яти практичних занять, усі з котрих поміщені в кінці розділів.

  Наступний етап організації практичних занять вважається чи не найвідповідальнішим. Мова йде про попереднє проектування (моделювання) заняття. Під час цього етапу відбувається добір історичних джерел та формулювання й повідомлення випереджувальних завдань.

    Добираючи історичні джерела для опрацювання п’ятикласниками, врахувую принципи науковості, наступності, зростаючої складності, оптимальності, новизни. Також дотримуюсь принципів доступності і посильності. Бо історичне джерело, що виявиться складним і не сприйматиметься школярами, зробить практичне заняття безрезультатним. Дітям п’ятого класу пропоную речові або візуальні історичні джерела, а писемні – адаптую. Намагаюся підібрати такі уривки текстів, щоб вони були захоплюючими, емоційними, невеликими за обсягом. Неприпустимо пропонувати документи чи описи, що перенасичені другорядними датами, поняттями, постатями, історико-географічними назвами, іншими подробицями; містять складні мовні конструкції. Водночас, текст має зберегти сюжет, причинно-наслідкові зв’язки, авторські оціночні судження та інші вагомі компоненти.

     Випереджувальні завдання для проведення декотрих практичних занять дібрані і пропонуються авторами підручників, інші ж готую сама. Повідомляючи дітям випереджувальні завдання, беру до уваги  кілька вимог. По-перше, для учнів п’ятого класу домашні завдання, їх обсяг повинен бути адекватним. По-друге, пропонуючи випереджувальні завдання, що вимагатимуть використання персонального комп’ютера, сумісної оргтехніки, заздалегідь з’ясувую їх наявність у дітей. Школярі, в яких відсутні комп’ютер, пристрої для копіювання, друкування, не зможуть виконати поставлених завдань, відчуватимуть себе ущемленими у порівнянні з однокласниками. Тому пропоную їм  намалювати, виліпити, виготовити, укласти добірки примовок, загадок, віршів тощо. По-третє, випереджувальні завдання намагаюся диференціювати. Це робить їх посильними для кожного, служить критерієм об’єднання учнів у різнорівневі пари або групи на уроці, уможливить створення цілісної пізнавальної картини із окремих елементів.

   Проведення практичного заняття – кульмінаційний етап його організації. Тут втілюються або не втілюються усі попередні задуми педагога. Виходячи із мети практичних занять, зазначеної авторами навчальних програм, ці заняття проводжу за структурою уроку повідомлення знань, формування умінь і навичок. Структура такого уроку добре описана у книжці В. Мисана «Сучасний урок історії». Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів під час практичного заняття здійснюю для всіх.

      Під час підготовки до уроків історії в 6 класі, в тому числі і практичних занять, я користуюсь рекомендаціями О. Трухан «Методичне та дидактичне забезпечення вивчення   інтегрованого курсу «Всесвітня історія. Історія України» в 6-му класі». 

    У 6 класі продовжується формування понятійного апарату. Сформувати в учнів уміння давати визначення поняття, оперувати поняттями є важливим чинником у вивченні історії у цілому. Окремої уваги заслуговує вміння працювати з історичною картою. Використання карти доцільне і необхідне на кожному уроці, на всіх його етапах і всіх типах. Учні мають вміти працювати з картою на дошці, у атласі чи підручнику, контурною картою. Необхідно навчити учнів користуватися легендою карти, знаходити необхідні умовні позначки, визначити кордони держав, розташування важливих географічних об’єктів (моря, річки, гори), описувати природні умови за картою, визначати маршрути походів, місця найбільших битв, перебіг подій тощо.

    Дуже важливою є хронологічна компетенція, формувати її допомагають хронологічні задачі. Здебільшого, у 6 класі я використовую стандартні задачі, але інколи пропоную учням і нестандартні.

  Стандартні дозволяють розвивати найпростіші хронологічні вміння учнів, такі як вміння співвідносити рік зі століттям, підраховувати час, який минув від однієї події до іншої, наприклад:

        Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення (іншої події),

        Задачі на встановлення дати події за її відда­леністю від сьогодення (іншої події,            зазначеної дати),

        Задачі на встановлення синхронності фактів, подій, історичних періодів.

   Нестан­дартні розраховані на формування таких склад­них вмінь учнів, як співвідносити різні системи літочислення, працювати з неадаптованими істо­ричними джерелами, зміст яких складає хроноло­гічний матеріал. Важливе значення у розвитку хронологічних вмінь учнів має робота з різноманітними типами таблиць. Найпростішим типом є хро­нологічна таблиця. У таких таблицях дві колонки: дата й подія. Тематичну хронологічну таблицю пропоную вести учням під час вивчення окремої навчальної теми. Для встановлення міжпредметних зв’язків у 6 класі починаємо складати синхроністичні таблиці, які допоможуть зафіксувати й порів­няти учням події, що відбулися в різних країнах в один і той самий історичний період.

   Важливе місце на уроці історії займає робота з джерелами, письмовими і візуальними. Під час роботи з джерелами  використовую таку пам’ятку (у додатках). У відповідності до вікових можливостей учнів та історичного контексту, практичні заняття мають сприяти відпрацюванню шестикласниками умінь і навичок аналізу історичних джерел різного виду, розумінню учнями важливості таких категорій, як історичний час і простір, зміни і безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність. Практичні заняття дають учням можливість ознайомитися з різними інтерпретаціями подій історії Стародавнього світу, зрозуміти  важливість визначення власної позиції щодо запропонованих на уроці питань та її обґрунтування.

Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів з допомогою вчителя над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями). Практичні заняття передбачають використання на уроці історичних документів, насамперед наведених у підручнику. Адже ці джерела історії сприяють конкретизації історичного матеріалу, наповнюють зміст картинністю, яскравістю, образністю.

     Під час практичного заняття виступаю як консультант у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу у відповідності до пізнавальних можливостей шестикласників. Матеріали до практичних занять та методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів представлені у підручниках.

    Курс історії для 7 класу є логічним продовженням історії стародавнього світу, новим етапом розвитку ключових та предметних компетентностей учнів згідно з їх віковими можливостями. Це перший систематичний курс вітчизняної історії, мета якого – показати особливості розвитку українських земель даного історичного періоду, зокрема процеси становлення і розбудови Київської та Галицько-Волинської держав, Кримського ханства, політичний статус українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав, особливості соціально-економічного становища та структури середньовічного суспільства на території Укрна території України, здобутки української культури в ІХ–ХV ст.

     Зміст курсу всесвітньої історії структурований за проблемно-тематичним принципом і має на меті формування в семикласників цілісних уявлень про події, явища, процеси періоду середніх віків (V–ХV ст.) на прикладі середньовічних цивілізацій – християнської,  арабо-мусульманської, традиційних цивілізацій Середньовічного Сходу. Особлива увага спрямована на формування уявлень та знань про еволюцію політичних структур середньовічної Європи, зародження європейського парламентаризму, становлення європейського права, взаємовпливи та діалог культур і повсякденне життя людини того часу. Розуміння цивілізаційної значущості внеску Середньовіччя у світову духовну спадщину допоможе учням зрозуміти суть і своєрідність епохи, витоки європейських інтеграційних процесів.

    До семикласників висуваються складніші, порівняно із 6 класом, вимоги щодо навчальних досягнень. Передбачено, що навчання історії у 7 класі дасть змогу усвідомити і зрозуміти причини, особливості та наслідки основних історичних подій, явищ і процесів вітчизняної, європейської та світової історії в епоху Середньовіччя, характеризувати досягнення і взаємовплив культур цієї доби, міграції та культурний взаємообмін між народами і цивілізаціями, повсякденне життя і світосприйняття, порівнювати середньовічні держави і суспільства, діяльність історичних осіб. Особливого значення набуває робота з історичним картами, засвоєння і використання понять і термінів, усвідомлення різниці між такими елементами змісту, як подія, явище, процес.

     Практичні заняття у 7 класі – обов’язковий елемент сучасної програми, який передбачає створення освітніх умов для отримання учнями досвіду набуття нових знань. Головне завдання практичних занять з історії середніх віків є опрацювання учнями джерельної бази зазначеного  періоду  і розвиток на цій основі відповідних ключових і предметних компетентностей.

     Автори підручника курсу «Історія середніх віків. 7 клас»  О.Пометун, Ю.Малієнко виділяють види практичних  занять за основним змістом у навчальному процесі:

1) Формування нових знань:

«Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента»,

«Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій».

2) Поглиблення окремих тем, питань, тощо:

-  «Замок. Рицарські традиції. Життя селян»,

- «Наслідки Хрестових походів».

3) Узагальнення основних процесів, ідей, притаманних певному історичному періоду:

- «Вплив Візантії, імперії Карла Великого, перших Арабських халіфатів на становлення Середньовічної Європи».

       Основні види презентацій результатів практичних робіт:

- текстові: усні чи письмові;

- графічні: схеми, малюнки, таблиці, графіки;

- систематизація: складання каталогів, фотоальбомів;

- комп’ютерні презентації.

     Також О. Пометун, Ю. Малієнко вказують на обов’язкову рефлексію наприкінці практичного заняття, яка дає можливість дитині не стільки повторити  конкретно історичний матеріал, скільки оцінити свої дослідницькі успіхи і розповісти про це однокласникам:

- Що нового ви дізнались на уроці?

- Що запам’яталося найбільше?

- Що залишилось  незрозумілим?

- Про що вам би хотілось дізнатися більше?

      
      Практична частина

    Реалізація компетентнісного підходу на практичному занятті у 7 класі  «Уявна подорож Києвом часів Ярослава Мудрого». Підготовку до проведення уроку я розпочинаю із визначення його теми і мети. Навчальні цілі кожного уроку мають бути сформульовані відповідно до програмових вимог загальноосвітньої підготовки учнів за предметними компетенціями, тобто навчальні цілі спрямовані на формування предметних компетенцій; чітко відбивати рівень навчальних досягнень, який очікується в результаті уроку (обсяг і рівень засвоєння знань, розвитку вмінь і навичок, ціннісних орієнтацій).

  Виходячи із завдань, які ставить навчальна програма, до цього уроку я сформулювала наступну мету:

• закріпити знання про культурну  діяльність Ярослава Мудрого, визначити, які зміни відбулися в Києві за його правління;
• розвивати в учнів навички роботи з джерелами інформації та їх основі робити певні висновки про історичні факти і події; формувати предметні компетентності, розвивати творчі здібності учнів; висловлювати особисте ставлення до історичних фактів, подій;
• виховувати ціннісні орієнтації, повагу до видатних історичних діячів, почуття гордості за минуле Батьківщини.

    На організаційному етапі, з метою емоційного налаштування класу на продуктивну діяльність, використала вправу «Спіймай мій настрій».

    Кожен урок я починаю актуалізацією опорних знань. До цього уроку запропоновані такі завдання: 1. «Мозковий штурм» Кому належать ці слова: “Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог багато церков»

2. Історична математика (формування хронологічної компетентності)

         1. Коли було засновано Київ? (482 р.) Яке це століття?

         2. Який рік від народження відзначає наша столиця? (1533 р.)

3. Ігровий метод «Впізнай мене». Прослухавши уривок із вірша Р. Завадовича, учні визначають,  що мова йдеться про Ярослава Мудрого, називають корисні справи, які зробив Ярослав для розвитку Київської держави та на дошці з цих важливих справ будують «Ярославову вежу»

4. Стрічка часу  Назвіть дати, пов’язані з діяльністю князя Ярослава Мудрого: 1240, 978, 988, 1019, 1036, 1051, 1097, 1054  (формування хронологічної компетентності) .

    З метою активізації пізнавальної діяльності учнів  на уроці, формування логічної компетентності,  поставлене проблемне питання «Чи можна уявити  історичний Київ без Софії Київської?», відповідь на яке учні дадуть  в кінці уроку.

   На етапі проведення практичного заняття після перегляду  фрагменту відео «Ярослав Мудрий князь Київський» пропоную учням відповісти на запитання :

• На що спрямовував свої зусилля князь Ярослав?
• Як ви гадаєте, чому князь приділив велику увагу розбудові Києва?
• Які архітектурні  пам’ятки було споруджено за часів Ярослава Мудрого ?
• Як ви гадаєте, чому князь приділив велику увагу будівництву церков у Києві?
• На які частини поділявся давній Київ?

   Під час підготовки до уроку було запропоновано семикласникам підготувати повідомлення на тему: «Характеристика архітектурної пам’ятки Софії Київської»  (за планом - пам’яткою), «Бібліотека Ярослава Мудрого»,  «Характеристика архітектурної пам’ятки Золоті ворота» (за планом - пам’яткою), з метою формування мовленнєвої та інформаційної компетентності. Також цьому сприяла наукова міні-конференція, де учні виступили в ролі вчених-дослідників.

 Формуванню просторової компетентності сприяли :

Завдання. Уявіть себе візантійським купцем. Покажіть, користуючись картою, яким шляхом ви можете потрапити до Києва? та Вправа «Історичні пазли» (скласти карту «Київ ХІ-ХІІІ ст.»). Карта візантійського купця, який вперше прибув до Києва, пошкоджена. Допоможіть  її відновити і розробіть маршрут екскурсії «містом Ярослава».

    На етапі узагальнення і систематизації  знань, формування вмінь та навичок учні в парах працювали з джерелом (Текст 2. Сучасні історики про місце Софійського собору в культурному житті Руської держави (підручник ст. 72) та визначили «Яке місце посідала Софія Київська в культурному житті Русі?»:

• релігійний та культурний центр, зокрема мистецтва Київської держави;
• центр літописання, передової думки.

 В ході роботи над проблемним запитанням «Чи можна уявити  історичний Київ без Софії Київської?» визначили: Софія Київська – одна з найкращих пам’яток Європи ХІ ст..; своєрідний музей; звести такий храм могла лише багата  та сильна держава, що іще раз підтверджує значення діяльності князя Ярослава.

    

    Таким чином на практичному занятті в 7 класі  основну увагу було  приділено  аналізу історичних джерел, візуальних та письмових, учні шукали необхідну інформацію,  інтерпретували зміст джерел, оцінювали факти та інформацію, яка в них містилася (інформаційна компетентність). Крім того шестикласники аналізували і узагальнювали історичну інформацію (логічна компетентність), презентували повідомлення з характеристикою архітектурних пам’яток Києва  (мовленнєва компетенція). Для формування просторових компетенцій під час уроку учні знаходили на карті шлях з Візантії до Києва, складали маршрут екскурсії  візантійського купця «містом Ярослава». Для формування  хронологічних компетенцій вираховували час, який минув від початку заснування Києва до наших днів, визначали події, пов’язані з життям та діяльністю князя Ярослава. 
  
   Конспект практичного заняття у 7 класі  «Уявна подорож Києвом часів Ярослава Мудрого» з мультимедійною презентацією розміщено на сторінці  СКАРБНИЦЯ ДОСВІДУ

     Отже, компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності.

Формування предметних компетентностей відбувається на уроці, оскільки урок залишається основною формою організації навчально-пізнавальної діяльності в системі освіти України.

     З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей та відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми є спеціальні уроки – практичні заняття.

   Практичні заняття є не тільки способом вивчення нового матеріалу на основі самостійного опрацювання шестикласниками історичних джерел, але й і важливим засобом формування предметної компетентності учнів.

     Результативність впровадження досвіду: 

• Підвищення інтересу учнів до предмету та участі у конкурсах, олімпіадах, інтелектуальних змаганнях шкільного, районного, обласного, Всеукраїнського рівнів.
• Реалізація навчальних та розвивальних можливостей шкільних програм, підручників, інших дидактичних засобів навчання.
• Забезпечення постійної активної позиції учнів під час проведення практичних занять.

Література

1. Баханов К. О. Лабораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для учителів) / К. О. Баханов. – К. : Генеза, 1996. – 208 с.
2. Баханов К. О. Професійний довідник учителя історії / К. О. Баханов. – Х. : Вид. група «Основа», 2011. – 239[1] с. : табл. – (Серія «Професійний довідник»).
3. Мисан В. О. Сучасний урок історії: навчально-методичний посібник / Віктор Мисан. – К. : Шк. світ, 2010. – 120 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
4. Навчальна програма з історії для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів / наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06. 06. 2012 р. № 664 [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу: www.mon.gov.ua.
5. Островський В. Практичні заняття з історичної пропедевтики: до підручника «Історія України (Вступ до історії). 5 клас» В. Власова / Валерій Островський // Історія і суспільствознавство в школах України : теорія та методика навчання. – 2013. – № 7. – С. 21–32.
6. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К. : Генеза, 2005. – 328 с.
7. https://www.youtube.com/watch?v=Ri1Usz7goUQ О. Пометун, Ю Малієнко Формування предметних історичних компетентностей в курсі «Історія середніх віків»