Блог вчителя історії та правознавства Марциновської Людмили Олексіївни

Вогнем війни чужої охрещені, опалені навік

 15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших  держав, річниця виведення військ колишнього СРСР  з Республіки Афганістан. 

   27 років тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з  Афганістану. Захищати революцію у «братській» країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і безвісті зниклими. Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських «афганців».  Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

    15 лютого 2016 року в приміщенні школи для учнів нашого навчального закладу працівники сільського Будинку культури Шарова Г.В. та Чепіжко Н.В. підготували та провели лінійку мужності «Мій біль, мій сум, Афганістан». 

 Директор Долинської школи Налапко І.Б. представила запрошених гостей: голову Гуляйпільської районної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Ольхового С.В., сільського голову Сидорова О.М., сільського бібліотекаря Троян О.Г.   Тільки зі сльозами на очах можна було слухати, у виконанні учнів школи, проникливі віршовані рядки, які написані самими воїнами-афганцями, страшні епізоди тієї, ще такої недалекої, безглуздої, невдячної війни. 10 років бойових дій, 10 років смертей, 10 років безсонних ночей матерів, чії діти виконували інтернаціональний обов’язок в тому страшному, не раз проклятому Афгані.  Учасники  заходу пам’ять про мертвих вшанували хвилиною мовчання. 

  Сільський бібліотекар Троян О.Г. запросила учнів познайомитися з підготовленою книжково-ілюстрованою виставкою "Час вибрав їх..."
   Багато цікавого  учні дізналися з виступу  Голови районної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Ольхового Сергія Володимировича. Запрошений гість, наш земляк, розповідав про ту нелегку службу, про дружбу, про вірність. Багато слів було сказано про подвиг, про обов’язок, а ще більше слів залишилось не висловлених –  в них і гіркота втрат, і біль за те, що в мирний час нашим хлопцям-військовослужбовцям довелось пережити таке, що простими словами важко висловити…
    Учителька української мови та літератури Галушка Л.П.  з особливою теплотою згадала про шкільні роки, проведені  Сергієм у стінах рідної Долинської школи.

     Учні школи в знак подяки вручили Сергію Володимировичу квіти. Сільський голова Олег Миколайович Сидоров схилив голову  перед мужністю і відвагою всіх воїнів-афганців, а гостеві, на згадку про теплу зустріч та рідну домівку, вручив пам’ятний подарунок.
     Пам’ять воїнів-афганців  –  це болюча історія українського народу. Про неї потрібно пам’ятати. Сьогодні їхні обличчя закарбували лише старі сімейні фотографії, кам’яні плити пам’ятників, устелені квітами підніжжя могил.

   
     "Сергій Володимирович Ольховий наро­дився 10 липня 1965 року в селі Долинці Гуляйпільського району в сім’ї колгоспників. Батько - Володимир Прохорович, мати - Лідія Іванівна. У 1980 році закінчив Долинську вось­мирічну школу. З 1980 по 1983 роки на­вчався у Дніпропетровському професійно-технічному училищі № 12 за спеціальніс­тю «машиніст баштового крана». Трудову діяльність розпочав у м. Дніпропетровську в управлінні механізації будівництва № 2 тресту № 17 за спеціальністю. 

       30 вересня 1983 року призваний до лав Радянської Армії. «30 вересня 1983 року о 8 годині 15 хвилин я вийшов з дому, щоб через 853 дні повернутися наза» - розповідав Сергій Володимирович. Не знав тоді 18-річний юнак, що служити і воювати доведеться в Афганістані. «Дуже боляче звістку про те, що я їду в Афганістан сприйняла моя мама, - смутніють очі Сергія Володимировича, - яка після отримано­го листа від мене посивіла за 4 дні. Батько тримався мужньо і не вика­зував свого хвилювання».  З 20 грудня 1983 року по 4 лютого 1986 року Сергій в Республі­ці Афганістан брав участь у 19 бойових операціях та супроводі колон (314 боїв), у ході яких отримав численні поранення і контузію. Був старшим стрілком-кулеметником третього горно-стрілецького батальйону 191 окремого мотострілецького полку. Нагороджений медаллю «За відвагу»".

                                                              І. Кушніренко, В. Жилінський

                                                               Гуляйпільці воїни-інтернаціоналісти. 

                                                               Гортаючи сторінки пам’яті…

Здоров'я Вам, воїни - інтернаціоналісти і розуміння зі сторони 
держави, а покійним і загиблим - ВІЧНА СЛАВА.

                                 Давайте без слів, і довгих промов,
                                 без солі, що досі лежить ще на рані!!!
                                 Давайте ми встанем… і без розмов…
                                 Хвилина мовчання бійцям, що померли в Афгані.